Василь СОЛОМКА

Після виходу в світ моїх книжечок "Мій мед - Ваша аптека" і "Пилок квітко­вий (обніжжя бджолине), перга і Ваше здоров'я" більш ніж десятитисячними накладами до мене неодноразово зверта­ються пасічники "- напишіть, діду, такий же "букварик" і про забрус". А коли гро­мада просить, то відмовляти не гоже.

Переглянувши свої публікації, в яких йшлося про забрус, я впевнився, що за 5 — 7 років пасічникування, які пройшли після їх публікації інформації і знань та­ки прибуло, але простим доповненням до того, що я Вам раніше повідав, не обійтись.

І починати треба з терміну (поняття), а іцо ж таке забрус? Щоб однаково ро­зуміти про іцо йдеться. Я переглянув підручники та енциклопедії по бджіль­ництву і (в більшості) з них знайшов „ слово "забрус". Половина з них дає пояс­нення, що це воскові кришечки, якими бджоли запечатують мед в стільниках. Інша половина посилає до терміну "пе­чатка", де практично, те ж саме пояснен­ня. Про продукт бджільництва з назвою "забрус" в цій літературі (спеціалізо­ваній) ані чирк. Хто не вірить — пе­ревірте.

В популярній же літературі (про лікування продуктами бджільництва) термін зустрічається частіше і йдеться про ті ж таки воскові кришечки, і стве­рджується що в них є пилок, прополіс і надчистий віск... Але ж всі ми продаємо верхні частини чарунок стільників з ме­дом. При розпечатуванні вилкою дехто заливає сухі кришечки ценрофужним медом... При цьому співвідношення "кришечки: мед" всі роблять як кому на ум збрело.

Оскільки в літературі (науковій і по­пулярній) задовільного пояснення я не знайшов, я вирішив звернутись до нор­мативних документів. Якщо виходити з того, що в Україні добувається щорічно 50 — 80 тис. тон меду (див. ж. "Пасіка", №3, 2009, с.2), а забрусу десь 20-та час­тина, то продукту під назвою "забрус" в Україні виробляється 2,5 — 4,0 тис тон. Реалізується він орієнтовно по ціні меду (20 — ЗО) грн./кг. Значить в ціновому вираженні цього продукту на ринку на 25—100 млн грн.. Повинен бути держав­ний стандарт на цей продукт, бо сто мілйонів вже. Шукаю ДСТУ... Так от до­повідаю вам — стандарту на продукцію вартістю до ста мільйонів гривень в Ук­раїні немає! (???)

Ну що ж немає так немає. Нам не зви­кати. Більше 10 років у нас не було стан­дарту на мед (користувалися ГОСТ СССР — неіснуючої держави). Чому б і ні? — спитаєте. Багатьма гостами союз­ними користувалися і нічого. Якраз "чо­го". Росіяни розробили свій ГОСТ на мед, а про союзний забули і не активізу­вали його (не змінювали на відповідність новим вимогам і міжна­родним стандартам, законам, досягнен­ням науки. Іншими словами в частині меду нас (нашого меду) неначе і не було на планеті Земля. А ми весь час мріяли і бідкалися про експорт...

Ну добре., немає ДСТУ на "забрус" — відкриваю ДСТУ. Терміни і визначен­ня". І що ви думаєте? Забрусу і там не­має. На гудзики на штанях і на резинку від трусів розробників ДСТУ є, а на про­дукцію десятки мільйонів грн. — немає.

От і давайте спробуємо дати відповідь нашим клієнтам на питання "- Що таке забрус?". Заодно і собі, щоб чітко знати за що і чи правильно ми бе­ремо з людей гроші.

А коли ж з'явився цей продукт, який ми називаємо "забрусом"? Відповідь очевидно (можна) шукати в назві, яка про "кришечку" і про "печатку" нічого не говорить. Я вважаю, що "забрус" це те, що "за брусом". Та частина стільника, яка виступає за бруси, з яких зібрана рамка. У всякому разі сьогодні це так. Ця частина зрізується ножем, який рухають по брусу. Таким чином продукт з назвою "забрус" не міг появитись раніше ніж була винайдена рамка?

А ще таке — верхню частину чарунок стільника просто так же не зрізували, а почали зрізувати лише тоді, коли треба було ставити в медогонку, яка з'явилася в 1865 році.

Таким чином продукт під назвою "забрус" з'явився (міг з'явитися) лише біля 140 р. тому . І те, що в нашій попу­лярній літературі інколи зустрічаються "... на берестяних грамотах у Новгороді в списку товарів, які відпускалися шве­дам, крім звичних воску та меду, трапля­лося слово "забрус". 1 не в малій кіль­кості — пудами..." Це говорить або ж про недобросовісність авторів, які це стверд­жують, або ж переписують один у одно­го. ( В одній з своїх публікацій і я "согрішив"). У випадку ж коли такі за­писи є насправді, тоді можна стверджу­вати, що ми не все знаємо про технології пасічникування на Русі з наявністю у бортях брусів (можливо рамок, чи чо­гось подібного). І верхню частину стіль­ників для чогось же зрізували? Для чо­го? Чи може була медогонка, або ж інша технологія відділення меду? А можливо паші предки знали, що "забрус" то краща частина медових язиків? А це вже мо­жуть бути, без перебільшення, рево­люційні відкриття.

Учені з Інституту бджільництва ім. П.І.Прокоповича (Л.І.Боднарчук та І.М. Нагарна) підкреслюють, що значна різниця виявлена між стільниковим і центрофужним медом за ступенем бак­терицидності, який обумовлений лізо­цимом. У стільниковому меді вміст його досягав 16,25 +/- 5,3 мкг/мл, а в центрофужному — менше 2 мкг/мл. Очевидно не випадково вважають більш цілющим стільниковий мед" ("Пасіка", № 1 за 1996,). А.І.Рут також відзначає, що стільниковий мед має тонкий (ніжний) аромат, якого немає в центрофужному меді, тому що при застосуванні навіть кращих механічних способів відкачуван­ня меду деяка частина його аромату не­минуче втрачається (А.И.Рут и др. "Энциклопедия пчеловодства", М„ 1964 г.). Мені запали в душу ці слова знаних дослідників і я подумки повертався до них, вкотре запитуючи себе: "Чому таку значну різницю за ароматом має біологічно активний мед з одного вулика і навіть з однієї рамки? Чим можна пояс­нити той факт, що в стільнику мед аро­матний і з лізоцимом, а як тільки відка­чали — лізоциму в меді майже немає і він стає не таким запашним.

Для себе я намалював поперечний розріз стільника. Чарунки стільників мають нахил до горизонту більше 7° (для наглядності). І я таки знайшов пояснення, яке мене на сьо­годні поки що влаштовує. Лізоцим (та й інші леткі складові меду), напевне, ма­ють значно меншу питому вагу, ніж мед. І насамкінець концентрується безпосе­редньо під восковими кришечками. Пе­ред відкачуванням меду або під час цьо­го процесу ми зрізуємо кришечки, при цьому відбираючи з меду і левову части­ну лізоциму, який відходить до забрусу, що значною мірою обумовлює його- цілющі властивості.Визначимо відносний вміст лізоциму в забрусі порівняно з центрофужним і стільниковим. За даними Л.І.Боднарчука та Нагарної І.М. процентний вміст лізоциму в відкачаному меді відносно його загального вмісту в меді: (2мкг/мл : 16,25 мкг/мл)х100% = 12,3%. Таким чи­ном, в забрусі залишається біля 88% всь­ого лізоциму і весь він сконцентрований в 5% продукту (меду). Тоді відносний вміст лізоциму в забрусі складатиме: (16,25 мкг/мл х 0,88): 0,05 = 286 мкг/мл. Для наглядності всі ці дані зведені в табл..

Продукт

по об'єму, мкг/мл

Центробіжний мед

2,0

Стільниковий мед

16,25

Забрус

286

Це означає, що вміст лізоциму в за­брусі на порядок (в 10 разів) більше ніж в стільниковому меді і на два порядки (більше ста разів) — ніж в центрофужному. Думаю, що по відношенню до всіх інших складових, які відрізняються від глюкози і фруктози, як і лізоцим за пито­мою вагою, це співвідношення теж дійсне.

Я кардинально змінив своє ставлен­ня до забрусу — почав цінувати його ще більше! Та й чому б ні?! Адже він якісніший від стільників з медом. А про '"первородний" (чистий-чистісінький від бджоли) віск з кришечок забрусу і говорити не варто — не забуваймо, що в стільниках з медом половина воску — з "непевної"" вощини. А тепер порахуємо: якщо зважити, що стільники з медом

удвічі-утричі дорожчі від центробіжного меду, а забрус значно якісніший від стільників з медом, то скільки ж він (забрус) може коштувати?! То ж бо й во­но! А в Україні забрус часто продають за ціною меду, а то й нижче. І ставляться до нього, як до відходів. Можу навести приклади, коли мед, зціджений із забру­су (найкращий мед (!) на кожній пасіці) пускали на самогон, а кришечки (найкращий віск на кожній пасіці !) — у воскотопку разом зі старими стільни­ками. Та й на державному рівні став­лення до забрусу таке ж саме (див. вище). Нагадую, що йдеться про продукцію, вартість якої десятки мільйонів гривень. Це зовсім не по-господарськи!

Тому то я, бджоляр-аматор і беру на себе сміливість запропонувати наступне: Забрусом називати зрізані верхні час­тини запечатаних бджолами чарунок стільників з восковими кришечками і медом.

Співвідношення між цими двома складовими оговорити в ДСТУ або технічних умовах на забрус, які негайно необхідно розробляти, тим кому це визначено!

 

 

Бджолярський круг/за рентабельну пасіку №3, 2009